Добродійний внесок

Дякуємо за вашу підтримку!

Картка ПриватБанк:

5168 7551 0517 2221

Радіо Сварга

Трансляцію радіо "Сварга" можна відновити. Для цього потрібен старий комп'ютер під сервер. Якщо в кого є можливість пожертвувати техніку або профінансувати, звертайтеся до волхва Яромира:
jaromir@yaro.dp.ua.

Зараз на сайті

На сайті 16 гостей та відсутні користувачі

Скеля Ушвива на Хортиці


На східному березі острова Хортиця виступає у Дніпро масивна скеля Ушвива або Ушва. На ній зараз стоїть міст Преображенського. А поруч, трохи північніше, є невеличка балка з такою ж назвою.

Краєзнавці нічого кращого не придумали і пояснили походження назви від того, що козаки на прибережних каміннях "воші ганяли", тобто прали білизну.

А відомий дослідник Хортиці Яків Новицький писав наступне: "Після Савутиної скелі узбережжя Велика Молодняга закінчується живописною скелею, що носить, на жаль, неналежне їй назву Вошивої. Поросла лишаями і мохом поверхня її в спекотні дні літа представляє вид плішини, що об'їли паразити, тому і охарактеризована також прізвиськом в народі." [4, 392].

Слід зауважити, що навколишні скелі мали приблизно однаковий вигляд, тому якось не в'яжеться це порівняння з вошами саме з цією місциною. Але, якщо звернути увагу на розташування скелі, то вона виступом виходить на східний бік з двома увігнутими крилами, як це зображено на образах скитської Богині. Крила закінчуються на півночі скелею Совутиною, а на півдні – скелею Думною. Таке розташування скель має відповідати піднятим рукам, зігнутим в ліктях, тоді голова і буде позначати Ушвиву. Це є своєрідним образом Триглава (Трійці). Припускаємо, що скеля має символізувати в даному випадку ранішню Зорю.

Тут доречне порівняння одного з руських бойових строїв. Як правило, у бій виступали вранці. Військо шикували у вигляді Зорі-птахи, що звалася Матир-Сва: голова в центрі – передові загони (тіло птиці), а з боків загони як крила, що оточували ворогів. Ось як описується цей вид шикування війська у Велесовій Книзі:

"І да маємо силу нашу по степах – Матир, Суне нашим вишикувану: а крила обаполи роз'єрщені [*розпростерті] і тіло в середині, а голова Ясуні – на раменах його". [1, ВК,7з]; "…по-своєму також ішли, Птицею комоньства ставили. І ворога тими крилами накривали, а головою били…" [1, ВК,20].

Скитська крилата Богиня

Станіслав Губерначук вважає тотожність деяких географічних назв сучасної України з ведичною богинею ранішньої зорі Ушас (Уша). Серед подібних до хортицької назв є річка Ушва в басейні Десни [див. 2, 94].

Нагадує ім'я Богині Ушас наші слова (в)ужас (жах), час, що, можливо, пов'язано з народженням Сонця. На його зустріч сходилися учасники обрядодійства, щоб отримати свою частку роботи на день, а вже ввечері при вечірній Зорі отримати свою частку від здобичі і мати своє щастя.

Запорізький дослідник "Рігведи" Гарій Калайда пише про Ушас наступне:

"Ушас з'являється в момент створення організованого Космосу з темряви Нижнього Світу, тобто Хаосу. В цьому сенсі вона рідня Варуни, господаря Нижнього світу. Ушас – Ранішня Зоря Світотворення. В циклічному часовому процесі вона перша Ранішня Зоря кожного Нового року та кожного дня. "Знаючи ім’я першого дня, біла, біліюча, народилася з чорного. Юна жона не порушує Космічного Закону, приходячи день за днем на місце побачення" (РВ.I.123.9).

Ріші оспівують Ушас надзвичайно вишуканими віршами, зображують її прекрасною юною жінкою: "Ти завжди з'являєшся, несучи щастя. Далеко сяєш: твоє полум'я і промені здійнялися до Неба. Пишаючись, ти розкриваєш груди, Божественна Ушас, сяючи розкішшю" (РВ.VI.64.2). "Донька Неба явила себе, яскраво палаюча юнка у світлих шатах, пануючи над усім земним добром, засвітилась сьогодні, о щаслива Ушас!" (РВ.I.113.7). "Вона піднялась на всю широчінь, обернена до всіх. Яскраво вбрана, вона ясно засяяла. Золотиста, прекрасновида, мати корів, провідниця днів зазоріла. Щаслива, ведучи за собою Око Богів, ведучи прекрасного Білого Коня, з'явилась Ушас, забарвлена променями, з яскравими дарами розширюючись по всьому світу" (РВ.VII.77.2–3). [3, 25].

Скитську крилату Богиню (Зоря – Табіті?) часто плутають зі змієногою Богинею (Земля – Апі?) [6]. В чомусь вони мають тотожність, тому скеля Ушвива може позначати плазуна вужа (ужа) і може придбати форму Ужвива. В тій місцині дійсно багато вужів.

Звернемо увагу на відрізану голову в руках Богині на малюнку. Швидше, це голова сонячного божества, що губиться в надрах Землі після заходження до її лона.

Скитська змієнога Богиня

Для вошей також знайдемо сюжет, бо Зоря часто виступає нареченою. Світлана Творун наводить пісню весільного обряду для нечесної молодої:

І шумить. І гуде,
Блоха заміж іде,
А всі воші радуються,
Що невістка буде,
Черепаха – сваха,
А світилка – жаба,
А блошиця чепуриться,
За невістку моститься. [8, 110].

Взагалі вважається, якщо сняться воші – то на багатство і гроші. Грошима обдарують молодих та й багатство для родини придбають.

Напроти через Дніпро бачимо Вознесенівську гору, де підіймалося над землею Сонце. За М. Міллером, на горі було понад 80 курганів і, можливо, стародавній храм, що сприяло воскресінню померлих, які мали повторити рух Сонця і повернутися на цей світ. [5, 52].

Скеля на Хортиці, окрім мітологічного значення є гарним місцем для спостереження за рухом Сонця. На жаль, будівництво на скелі Ушвивій спочатку мосту Стрілецького, а потім Преображенського геть знівелювали місцевість і нам невідомо, які археологічні об'єкти були знищенні. Поруч, південніше від мосту, в балках Вербова і Ганівка археологи дослідили ряд культових споруд доби бронзи, серед яких виявлений храм, якому близько 3,5 тис. років і площею до 200 кв.м. [7].

Внизу на березі північніше мосту нам вдалося побачити чорний камінь, що має оброблену загострену форму. Нижня частина його позначена вибитою в камені лінією, що й утворює трикутник. Все інше, напевно, було закопано у землю. Припускаємо, що камінь був скинутий згори і розколовся у нижній частині. Він міг стояти на невеличкому кургані і через трикутник і ще якийсь візир можна було фіксувати положення Сонця чи Місяця.

Трикутний чорний камінь

Трохи вище вглиб острова археологами досліджені могильники ІІІ-ІІ тис. до нашої доби та скитські безкурганні поховання. Звісно, що на скельному масиві ще не все досліджено, будемо чекати на нові знахідки.

Література:

1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.

2. Губерначук С. Карби трипільської доби в українських географічних назвах та іменах особових. – К.: Четверта хвиля, 2008. – 232 с.

3. Калайда Г.І. Рігведа для спраглих. – Запоріжжя-Київ, 2009. – 221 с.

4. Новицький Я. Твори в 5-ти томах. – Т.1. – Запоріжжя: Тандем-У, 2007. – 508 с.

5. Пашник С.Д. Біблійна мітологія. – Запоріжжя: РПК, 7526 (2018). – 76 с.

6. Пашник С.Д. Скитські Боги. – https://svit.in.ua/stat/st63.htm.

7. Пашник С.Д. Храм доби бронзи в балці Ганівка (Дубова). – https://svit.in.ua/sva/mi26.htm.

8. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.

Світовит Пашник,
Волхв РПК