Добродійний внесок

Дякуємо за вашу підтримку!

Картка ПриватБанк:

5168 7551 0517 2221

 

Картка Monobank:

4441 1144 4922 9861

Оздоровчі практики

Духовне очищення;
Психологічні бесіди;
Споглядання;
Замовляння;
Виготовлення особистих оберегів;
Масажі.
Тел.: 099-970-92-12, 063-153-26-81
(Берегиня Ясна, Запоріжжя)

Зараз на сайті

На сайті 10 гостей та відсутні користувачі

Запорізький "стоунхендж"

Святилище на острові Хортиця вважають давньою обсерваторією. Обряди поклоніння язичницьким богам проводяться тут і сьогодні

Святилище це будувалось протягом тисячі років, та якби містично не звучало, але кожне нове покоління тодішніх мешканців острова, що були причетні до його створення, діяло наче за однією “схемою”. Те, що зрештою збудували, одні називають “запорізькою копією стоунхенджу”, інші кажуть, що це календар або обсерваторія, яка допомагала людям орієнтуватись у часі та природних циклах.

Розташоване давнє святилище у північній частині Хортиці на висоті «Брагарня», що вивищується над рівнем Дніпра на 31 метр й обмежується балками Совутиною (зі сходу) та Великою Молоднягою (з півдня та заходу).

 

НАЙБІЛЬШЕ СВЯТИЛИЩЕ ОСТРОВА ЗАМІСТЬ СКІФСЬКОГО ПОХОВАННЯ

Досліджувати одне з найбільших святилищ (серед відомих кам’яних споруд такого типу) почали у 1993 році. Тоді дослідницьку експедицію очолив молодший науковий співробітник відділу охорони пам’яток заповідника «Хортиця», а нині генеральний директор Національного заповідника Максим Остапенко. До початку розкопок пам'ятка була схожа на курган, але під ним, за допомогою щупа археологи “відчули” багато каменів великих розмірів, після чого остаточно вирішили дослідити місцевість.

Остапенко згадує, що розкопки проводились із перервами та розтягнулись на довгих сім років. Знахідка сьогодні вважається найбільшим (у межах Хортиці) святилищем.

“Ми знайшли цікавий об’єкт. Це святилище використовувалося протягом цілого тисячоліття, але складається враження, що будувалось воно свідомо, за одним якимось планом чи навіть ідеєю. Про те, що сюди протягом тривалого часу приходили люди і проводили якісь обряди, свідчить складна структура святилища, що розбудовувалося починаючи з XX ст до н.е. і закінчуючи XII століттям н.е. - тобто епохою пізньої бронзи”, - розповідає Максим Остапенко. 

Археолог зізнається, що тоді, у 90-х, сподівався знайти щось на кшталт могильника, в якому буде і поховання, і якщо не “скарб”, то хоча б натяк на нього. 

“Ми брали участь у розкопках у 1993 році. Любили бігати на цю галявину. Всі думали, що то давнє поховання, але потім з’ясували, що там є святилище. Це була визначна пам’ятка, вона мала чітке орієнтування на схід літнього сонця. Календар тоді був місячно-сонячний”, - згадує сучасний волхв Світовит Пашник.

За його словами, це священне місце. Тому сьогодні туди приходять за духовною наснагою чимало людей. Говорить: це місце надихає, може дати здоров’я, тут відчувається сила.

КАМʼЯНІ КРОМЛЕХИ ТА КАЛЕНДАРНИЙ ГОРЩИК

Загальна площа розкопу становила близько 300 метрів кв., під ним виявили мегалітичну споруду, що складалася з трьох кромлехів (кам’яних кіл) та сімох закладок, серед яких було 15 каменів, що нагадували стели.

“Біля центральної конструкції, або як ми її називаємо, кам’яної закладки було дві стели, під самою закладкою - яма, у якій ми знайшли яйцевидний горщик. Також там знайшли “скарб” із пращових каменів (гірської породи габбро-діабаз), які використовували для виготовлення сокир, господарчих предметів. Саме з цього об’єкту почалось будівництво святилища”, - вважає дослідник Максим Остапенко.

Через деякий час було знайдено ще два кромлехи, в одному з яких побачили яму у формі людської ступні. З одного боку вона була засипана охрою (мінерал червоного кольору), також там стояв глечик і вертикальна стріла, від якої до наших днів “дожив” лише наконечник. Також у святилищі знайшли чорний горщик із візерунком. Він був прикрашений смугами, навскісними та прямими насічками, зигзагом, трикутниками.

«Символіка його різноманітна. Є думка, що кількість елементів, зображених на горщику, відповідає кількості днів у році», - розповів Максим Остапенко. 

У південній закладці (це найпізніший етап будування) було 5 стел, фрагменти від 17 керамічних посудин, глечики та щось схоже на сережку, зроблену у формі змії чи ембріона.

“Один з глечиків був яскравого червоного кольору. Другий - цікавий тим, що коли його ліпили, то до глини додавали жито чи пшеницю. Навіщо? Залишається загадкою”, - зазначив Максим Анатолійович.

Досліджуючи Брагарню, археологи помітили, що давні жителі Хортиці приходили до святилища, проводили певні ритуали, викопували яму, до якої клали усі ті речі, про які згадано вище, при цьому вони використовували натуральні фарби червоного, чорного, жовтого, зеленого кольорів.

 

МІСТИКА

Науковець запевняє, що не вірить у містику й дива, але згадує історію, яка сталася з ним уночі напередодні дослідження одного з кромлехів. 

“Мені наснився сон: по центру розкопу - кругла кам’яна закладка, під якою яма з чорним горщиком. Я розповів сон колегам, з мене всі посміялись, але коли ми його реально знайшли, всі були шоковані. До речі, саме цей горщик було викрадено з музею на Хортиці у 2002 році. Він був одним з експонатів у колекції і це єдине, що тоді поцупили зловмисники”, - згадує Остапенко.

Кому і навіщо знадобився горщик-календар у ті часи намагались з’ясувати правоохоронці, але справу так і не розкрили. 

Є ще одна містична історія, пов’язана зі святилищем. За словами археолога, після того, як Брагарня була досліджена, знімальна група одного з місцевих телеканалів приїхала на Хортицю, аби зробити сюжет. Журналісти відзняли відео, записали коментарі, але коли дісталися телестудії, виявилось, що на касеті є “картинка”, а от звуку немає. Домовились перезаписати коментарі наступного дня. Відзнялись, все перевірили на місці. Проте, повернувшись до студії, на касеті не побачили зображення, а от звук цього разу був. Утретє вирішили не їхати, сюжет зробили з окремої картинки, на яку наклали окремий звуковий файл.

 

ДАВНЯ ОБСЕРВАТОРІЯ

Це місце використовувалось як культовий об’єкт, як святилище і, дуже ймовірно, воно було пов’язане із вшануванням небесних світил. Археологи  впевнені, що люди приходили сюди, аби спостерігати за сходом сонця в день літнього сонцестояння (22 червня). 

“Ми звикли до того, що в нас є календар і годинник. Ми точно знаємо, який сьогодні день і місяць. Але погода мінлива. Наприклад, зараз аномально тепла зима: січень дуже схожий на квітень. Тож, не маючи календаря, легко можна було би сплутати місяці. У давнину люди, не знаючи яка саме пора року, могли почати засівати поля або відправити тварин на випас. Вони ризикували, а для того, щоб вижити, мали постійно спостерігати за сонцем та місячними циклами. Вивчаючи розташування каменів, ми дійшли думки, що святилище Брагарня, ймовірно, можна вважати древньою обсерваторією. З цього місця, як у приціл гвинтівки можна було спостерігали інші об’єкти, за якими орієнтувалися, коли у який день сходило сонце протягом року”, - підсумовує дослідник.

Сьогодні святилище-обсерваторію може побачити кожен охочий. На початку 2000-­х років воно його музеєфікували. 

“Всі камені, які тоді знайшли, піднято на землю. Найбільші брили були поставлені на ті місця, де знайдені. Це каміння справжнє, оригінальне”, - згадує Світовит Пашник і додає, що особисто брав участь у викладанні каменів.

Рідновіри написали спеціальні обряди, які проводять нині для туристів, застосовуючи смолоскипи та вогнища.

Популяризувати Хортицю намагаються і співробітники національного заповідника. Вони проводять екскурсії (зокрема й нічні), роблять фото та 3d моделі знахідок, які викладають у соціальних мережах.

P.S.

Кілька років тому Максим Остапенко здійснив одну зі своїх мрій - побував в Англії, де на власні очі побачив відомий Стоунхендж ІІ. Зізнається: він дуже схожий на Хортицьке святилище, а краєвиди поблизу, ну, дуже нагадують Мамай-гору (найбільший у Європі скіфський могильник). 

 

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Джерело: "Укрінформ"