Вірш-молитва написаний мною в тюремних стінах після почутого вперше там пекла. Я вивчила його та молилась ним щоранку і щоночі, всі чотири місяці, зі сльозами і скаженим стукотом запаленого серця. Це вірш мого життя, бо багато написати не могла і кожне слово - я. Цей вірш пульсує в моїх жилах. Він вібрує в моїх скронях і тече з моїх очей. Він йде в бій зі мною.

Жриця Рідної Віри Мароша Лютиця (Ольга Плечун)

Ясна Яковенко і Світовит Пашник на запрошення волонтерської організації "Під Парасолькою" (керівники Валентина і Єкатерина Вініченко) провели захід з плетіння Різдвяного Дідуха. Маленькі Дідухи разом із маскувальними сітками будуть відправлені нашим захисникам. З Колядою! Сонце перемагає темряву, і ми переможемо московських загарбників!

Дивитися світлини на ФБ.

Після довготривалого часу 5 листопада в обійми Симаргла було віддано тіло героя України, захисника Маріуполя. Обряд прощання проводили волхв Світовит Пашник, берегиня Ясна Яковенко та жрець Ярун Воєводін.

Ще 2010 року він казав: «Мам, буде війна». Можливо, так далася взнаки суспільна напруга. У 15 років він вирішив вступати у військове училище, але не пройшов - недобрав балів.

2013 року розпочався Майдан, у якому він брав участь. А там - війна. В січні 2015 року він сказав: «Мам, ми їдемо на змагання, під Харків, зв’язку не буде, будемо в полях». Він приїхав і нарешті сказав: «Мам, я був у Пісках, на війні». У мене аж волосся на голові заворушилося. З того року моє спокійне життя скінчилося. Потім щоразу, коли він зникав з дому, я говорила чоловікові: «Невже знову на війну. Невже на війні?».

Свято Здвиження рідновіри, як правило, подають за народними переказами, що зафіксовані етнографами. Вони пов'язані з сезонними змінами природи восени.

На Здвиження земля "движиться" ближче до зими або, як кажуть, в цей день здригається-здвигається земля з літа на зиму. Птахи відлітають у вирій. Їхні проводи розпочинаються молитвами до Духів Предків, яким птахи мають передати звістку від живих родичів. [10, 348].

Народознавець Василь Скуратівський пише, що все лісове гаддя мусить зійтися на свою останню раду перед тим, як сховатися в землю. На ній кожен плазун має звітуватися за свої вчинки. Ті, які нікого не вжалили, мають право на спочинок до Змієвого дня, коли плазуни виходять із землі. Натомість такі, що порушили обітницю, не мають права на спочинок, бо їх "не бере земля", а відтак нечестивців проганяють геть. Це особливо небезпечне гаддя – воно кидається під колеса, нападає на людей. Тому люди в цей час остерігаються їх. [16, 120].