Найголовніше свято літньої пори відсвяткували рідновіри Запоріжжя на священному острові Хортиця. Звісно, що традиційно на це свято прибули численні гості з різних областей України. Цьогорічне Купало було особливим. За прогнозами всі знали, що очікується дощ, але людей наче приманювали пригоди, щоб зустріти чарівну Купальську ніч на Хортиці. Весь туристичний пляж був заставлений наметами, і не даремно готувалися онуки Дажбожі. 

ВУЛИК 42: Писанка як явище української культури та її символіка.

Доповідачі: Яна Яковенко, Наталя Бабенко

Шоковані родичі сектантів розповіли, як віряни у Бортничах поклонялися домовині з трупом. Люди потрапили на гачок священника-шахрая. Трупу поклонялися майже 80 вірян.

Історія, що вразила Україну: священик у Бортничах оголосив померлу дружину святою, викопав її труну та поставив у церкві. Домовині з трупом жінки били поклони 80 вірян, що жили на закритій території.

Наталя ховає обличчя та розповідає власну історію. Її мати разом із вітчимом пішли в Бортницьку церкву ще 2007-го. Сім'я жінки нічого поганого в цьому не вбачала, та згодом зрозуміла – секта.

УПЦ МП юридично визнала Крим частиною Росії та передала їй дві єпархії. Експерти попереджають, що наступними на передачу Росії можуть бути єпархії на Донбасі.

У редакції програми ТСН.Тиждень опинилися документи, які свідчать про те, що найвищі керівники Української православної церкви Московського патріархату юридично визнали Крим частиною Росії, передавши усе майно двох кримських єпархій на баланс Російської церкви. Народні депутати вже приготували колективне звернення до керівництва держави і правоохоронних органів з цього приводу.

Ось уже рік Українська православна церква Московського патріархату не може визначитися, з ким вона - з Україною чи з російським начальством - патріархом Кирилом. Під час війни на Сході ми ні разу не почули від нового предстоятеля УПЦ МП Онуфрія слів підтримки українскої армії, ні разу не почули слів про Росію, як країну-агресора.

Наче вже багато написано про наших волонтерів, які працюють на забезпечення української армії. Та все ж хочеться розповісти про нашу берегиню Ясну Яковенко.

Часу в Ясни зовсім немає, вся в постійних клопотах. Треба їй подбати за своїх дітей та «дітей» військових, які захищають нашу рідну неньку Україну. Прийшлося відправитися до неї додому, щоб за справою написати це інтерв’ю. Зтелефонувався з Ясною, домовилися, що за двадцять хвилин має бути вдома, їде з пошти, де забирала посилку з речами для військових. Живемо поруч. Я прийшов навіть трохи пізніше, але Ясни вдома не виявилося. Телефоную: