Ясна Яковенко і Світовит Пашник на запрошення волонтерської організації "Під Парасолькою" (керівники Валентина і Єкатерина Вініченко) провели захід з плетіння Різдвяного Дідуха. Маленькі Дідухи разом із маскувальними сітками будуть відправлені нашим захисникам. З Колядою! Сонце перемагає темряву, і ми переможемо московських загарбників!

Дивитися світлини на ФБ.

Після довготривалого часу 5 листопада в обійми Симаргла було віддано тіло героя України, захисника Маріуполя. Обряд прощання проводили волхв Світовит Пашник, берегиня Ясна Яковенко та жрець Ярун Воєводін.

Ще 2010 року він казав: «Мам, буде війна». Можливо, так далася взнаки суспільна напруга. У 15 років він вирішив вступати у військове училище, але не пройшов - недобрав балів.

2013 року розпочався Майдан, у якому він брав участь. А там - війна. В січні 2015 року він сказав: «Мам, ми їдемо на змагання, під Харків, зв’язку не буде, будемо в полях». Він приїхав і нарешті сказав: «Мам, я був у Пісках, на війні». У мене аж волосся на голові заворушилося. З того року моє спокійне життя скінчилося. Потім щоразу, коли він зникав з дому, я говорила чоловікові: «Невже знову на війну. Невже на війні?».

Свято Здвиження рідновіри, як правило, подають за народними переказами, що зафіксовані етнографами. Вони пов'язані з сезонними змінами природи восени.

На Здвиження земля "движиться" ближче до зими або, як кажуть, в цей день здригається-здвигається земля з літа на зиму. Птахи відлітають у вирій. Їхні проводи розпочинаються молитвами до Духів Предків, яким птахи мають передати звістку від живих родичів. [10, 348].

Народознавець Василь Скуратівський пише, що все лісове гаддя мусить зійтися на свою останню раду перед тим, як сховатися в землю. На ній кожен плазун має звітуватися за свої вчинки. Ті, які нікого не вжалили, мають право на спочинок до Змієвого дня, коли плазуни виходять із землі. Натомість такі, що порушили обітницю, не мають права на спочинок, бо їх "не бере земля", а відтак нечестивців проганяють геть. Це особливо небезпечне гаддя – воно кидається під колеса, нападає на людей. Тому люди в цей час остерігаються їх. [16, 120].

Після довготривалого часу в обійми Симаргла було віддано тіло героя України, захисника Азовсталі.

Прощання вийшло урочистим і світлим, хоч це і дивно ніби. Рідновірський обряд здивував, підходили матері і просили потім: "Проведіть і наших дітей так само". Бо ми проводимо до Роду Нашого, до святих душ предків. І добре там нашим героям, серед князів та воїв руських, відважних козаків, відданих Україні повстанців, бо серед своїх як рівні серед рівних вони там.

Отак виходить, братику Величаре, що навіть похованням своїм несеш Віру Рідну і гуртуєш людей навколо себе, що живий, що мертвий, ти вірно і віддано служиш рідній землі.

Мама твоя... вона так віддано намагається бути гідною сина героя. І слова її мудрі і вчинки достойні, але в останній момент чаєчкою упала на гріб твій, обнімаючи і ридаючи і так хотілося хоч частину сліз тих забрати, щоб горе її полегшити. Тато твій... він як чорна морська мушля... твердий, спокійний, зібраний, але торкнися його - і чуєш як аж гуде внутрішній біль і сльози. Як у мушлі назавжди закарбований шум моря, так і у ньому тепер постійно звучить і нуртує страшна втрата...

Пом'янули побратима Величара (Дмитра Бабіча). Сьогодні душа його поєдналася зі Сваргою. Він загинув в місті Маріуполі 15 квітня боронячи нашу Вітчизну. Обряд проводився на острові Хортиця, святилище-обсерваторія. Слава Герою! Слава Україні!