8 листопада ушановується Миха (Михайло) 

У народній традиції, описує Валерій Войтович, Михайло – опікун звірів та захисник мисливців. Ще у стародавні часи він допоміг людині добувати для прожитків їство, мед, хутро, а також приручити дикого собаку, котрий, як казали ще волхви “вивів людину в люди”. Миха навчив звірину розуміти людську мову, а вибраних людей розуміти мову звірів і птахів.

Про славного молодця Михайла згадується у стародавній колядці, в якій чарівна королівна-Зоря прибуває до свого молодця, щоб стати жоною:

Миха – покровитель сміливців. Він непримиренний войовник з усякою нечистою силою. Це йому Господь доручив вогненний меч – символ нового Місяця. На початку холодів Миха приїжджає до людей на білому коні – “справжню зиму приводить”. На Миху господар гарно припрошував домовика ставив йому кухоль пива, просив не залишати оселю.

У народній поезії Михаїл Архангел виступає в ролі перевізника душ:

В одному з апокрифів є цікаве відлуння легенди про походження вогню: то архангел Михаїл запалив його від зіниці Божої, тобто від Всевидючого ока, і приніс на землю; так і вогонь, викрадений Прометеєм, був запалений від сонячної колісниці. [1, 303].

Український індолог Степан Наливайко, роз’яснюючи культ іранського Бога Мітра зазначає, що дехто вказує на відбиття образу й функцій Мітри в християнській міфології в образі Георгія Побідоносця. З іншого боку, чимало спільного Мітра виявляє і з образом архистратига Михаїла, котрий є захисником Києва. Цікаво, що в деяких іранських мовах ім’я Мітра має форму Міша, Меша, що спонукає звернути увагу на скорочену чи просторічну форму імені Михаїл, Михайло – Миша, Мишко. Що в свою чергу, засвідчує: імена Мітра, Мехр/Міхр, Михайло, Мишко – споріднені й сходяться до одної основи.

У таджиків Мітра (Міфра, Місра) видозмінилося в Мехр і стало означати “сонце”, та “любов”, “дружба”, “приязнь” (у сучасній мові хінді мітр означає “друг”. Певно, подібна трансформація сталася і на слов’янському грунті, компонент мир (іранська трансформація – міхр, мехр, міхір) у деяких слов’янських мовах видозмінився на мил і став пов’язуватися з поняттями “милий”, “любий”, а також “любов”, “кохання”.

Таким чином, компонент мир, у слов’янських мовах споріднений з індоіранським Богам Сонця і Мирного договору Мітрою і відбився в слов’янських іменах і назвах. [2, 196, 197].

Нам залишається лише зазначити, що Митра тотожний слов’янському Богу осіннього сонця Мира, який також відобразився в ушануванні святого Дмитра. Але функції Мира і Михи (який, як сонячне божество, їздить на білому коні) поки що залишаються не роз’єднаними. Можливо в тлумаченні імені Михайло (Миха, Міша) нам допоможуть українські слова мішок, міхур, миска, миша. Так як людина створена по образу Божому, то саме чоловічий міхур мав би мати відповідне значення для процесу світотворення і продовження роду. Схематично осінній період відображає нижню частину людини, а разом із тим і нижній світ Богів.

Тому не дивуємося, що на Майдані Незалежності захисник Києва Архангел Михаїл відображається чорним, бо він порядкує темними Богами. Але це не зменшує його духовної сили, бо ми шануємо, як світлу, так і темну сторону Божої сутності. Швидше сама складова імені "міх", "міш" вказує на Місяць. Аналогічно темне (бліде) обличчя має Крішна, що вказує на перехід Сонця до темряви і перетворення його на Місяць – Князя Темряви.

На 8 число в місячно-сонячному календарі місячна миска чи мішок мав би наполовину наповнитися, фаза має народну назву Півповня. Також зазначимо, що Михайлу на весні 9 травня відповідає свято Миколи Весняного, який швидше замінив рогатого Бога багатства Велеса. Тотожність імен "Микола" і "Михайло" наводить на думку про їхню мітологічну спільність.

Світовит Пашник