Кий - Легендарний засновник Києва, полянський князь, один із трьох братів (Кий, Щек і Хорив, мали сестру Либідь), які, згідно з "Повістю минулих літ", збудували місто й назвали його на честь старшого брата Києвом.
Паралельні свідчення:
У вірменській «Історії Тарона» Зеноба Глака (VIII ст.) згадано, що три брати: Куар, Мелтей (Міле) і Хореан заснували три міста в країні Полуні, а через якийсь час вони разом побудували поселення на горі Керкей, де був простір для полювання, багато трав та дерев. Ця оповідь своїми іменами та деталями дуже нагадує свідчення київського літописця. Пояснення цьому можна знайти як у спільному джерелі (ймовірно, скіфському) української та вірменської легенд, так і у спільному міфологічному сюжеті, використаному для пояснення заснування міста.

Візантійські джерела повідомляють, що полянський князь Кий (в оригіналі Кувер) в юнацькі роки виховувався при дворі імператора Юстиніана І, у Константинополі прийняв християнство, тут же здобув освіту. «Мав велику честь від царя», одержав бенефіцій у Нижньому Подунав'ї, де заснував «градок Києвець», але через спротив місцевих племен не зміг там закріпитися. Тому Кий повернувся додому, де «заклав» (напевно, розбудував або переніс з іншого міста) свою столицю Київ.

За іншими свідченнями візантійців, Кий був сучасником імператора Іраклія. Як докладно пише його сучасник Іоанн з Нікіу, «силою Святого і Животворного Хрещення, ним прийнятого, він перемагав усіх варварів і язичників». Про дружні зв'язки давньоруського князя з візантійським імператорським двором свідчить і «Повість временних літ».

Археологічні свідчення:

На Полянській землі - Київщині - у VI-VII ст. сходилися кордони трьох культурних груп пам'яток - празької, пеньківської та колочинської культур, а у VIII-X ст.ст. - Луки-Райковецької та Волинцевської. Київ від самого початку був центром не одного, а кількох племінних угруповань.

Текст «Повісти временних літ»:

"И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их Лыбѣдь. И сѣдяше Кий на горѣ, кдѣ нынѣ увозъ Боричевъ, а Щекъ сѣдяше на горѣ, кдѣ нынѣ зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горѣ, отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городокъ, во имя брата ихъ старѣйшаго, и нарекоша его Киевъ. И бяше около города лѣсъ и боръ великъ, и бяху ловяще звѣрье. Бяхуть бо мудрѣ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни."

"Инии же, не вѣдуще, ркоша, яко Кий есть перевозникъ бысть; у Киева бо перевозъ бяше тогда съ оноя страны Днепра, тѣмь глаголаху: на перевозъ на Киевъ. Аще бо быль перевозникъ Кый, то не бы ходилъ къ Царюграду; но сий Кий княжаше в роду своем; и приходившю ему къ царю не свѣмы, но токмо о семъ вѣмы, якоже сказають, яко велику честь приялъ есть от царя, которого не вѣмъ и при которомъ приходи цари. Идущю же ему опять, приде къ Дунаеви, и възлюби мѣсто и сруби городокъ малъ, и хотяше сѣсти с родомъ своимъ, и не даша ему близъ живущии; еже и до нынѣ нарѣчють Дунайци городіще Киевѣць. Киеви же прішедшю въ свой городъ Киевъ, ту и сконча животъ свой, и брата его Щекъ и Хоривъ и сестра ихъ Лыбѣдь ту скончашася. И по сей братьи почаша дѣржати родъ ихъ княжение въ Поляхъ…"

(Подається за Іпатіївським списком.)

Фрагмент Длуґоша:

"Absumptis deinde Kyg, Szczyek et Korew, filii eorum et nepotes linea directa succedentes principabantur apud Ruthenos annis multis, donec successio huiusmodi ad duos fratres germanos Oszkald videlicet et Dyr pervenit."

Переклад:

"Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра".

Князь Кий у Велесовій книзі:

Прихильники автентичності Велесової книги відносять час життя Кия, Щека та Хорива до VII ст. до н.е. Вважають, що вони не заснували, а лише укріпили стародавнє місто Куява, за переказами, «Матір городів руських».

Згідно з цими поглядами, Кий і його брати – сини легендарного патріарха Ора (Орія), які звели кремлі на київських горах у 640 році до н. е.: «Там і оселився Кий, що був засновником Києва» (Велесова книга, д. 4г).

Після навали скіфів у VII ст. до н. е. старотець Орій розбудував Голунь на Ворсклі (відповідник стародавнього Гелона, згаданого Геродотом), а його сини розійшлися по Русі, ймовірно після смерті батька у 640 році до н. е. (згідно з д. 6в: «Од отця Ора до Діра (860 р.) пройшло 1500 літ»). Спершу Кий разом із братами укріпив стародавню Куяву на Дніпрі, після чого Щек і Хорив подалися на Дунай, де розбудували Старокарпатську державу, яка проіснувала близько тисячі років, слугуючи заслоном від римлян.

Відомості про Кия зустрічаються в багатьох дощечках "ВК", причому йдеться як про легендарного Кия І (брати: Щек, Хорив), так і про Кия ІІ.

Кия ІІ згадано у «Велесовій Книзі» наприкінці VIII ст. нашої доби під час військових суточок з волзькими болгарами. Цей легендарний князь нібито правив на Русі 30 років (780-810); мав сина на ім'я Лебедян (він же Славер).

Час правління Кия та його наступників, згідно з «ВК» (д. 36б):

780-810 – Правління Кия ІІ: «Кий II помер, будучи нашим володарем тридцять літ».

810-830 – Правління Лебедяна-Славера: «Лебедян, який звався Славер, і той був двадцять літ».

830-850 – Правління Варена: «Верен з Великограддя також двадцять літ».

850-860 – Правління Сереженя: «Сережень – десять, і він останній», мається на увазі останній перед варягами, що захопили Київ у 860-882 рр. 

Пізніше Кий - є позначенням божественного коваля, громовержця в його двобої зі змієм.

Український переказ пов'язує походження Дніпра з Божим ковалем: 

Коваль переміг змія, який обклав країну поборами, упряг його в плуг і зорав землю; з борозен виникли Дніпро, дніпровські пороги і вали вздовж Дніпра (Змієві вали).

У східнослов'янській міфології Кий - є героєм. Згідно з легендою (у «Повісті временних літ») Кий з молодшими братами Щеком і Хоривом - засновник Києва: Кожен заснував поселення на одному з трьох київських пагорбів; легенда відома також в давньоармянській подачі, де Київ названий Куаром.