Кажуть, що після завоювання Єгипту Наполеон звернувся до своїх солдатiв зі словами: «40 століть дивляться на нас з верхівок цих пірамід». У Запоріжжі ж будь­-який городянин чи гість міста, прогулюючись Хортицею, може буквально доторкнутися руками до, звичайно ж, менш масштабного, але за своєю суттю подібного культового об’єкта, якому теж щонайменше 40 століть.

Святилище на висоті Брагарня: як все починалось

Мова про святилище на хортицькій висоті Брагарня. Не будемо зраджувати традиції і подамо основні орієнтири на Хортиці. Найближче з асфальту сюди дістатися стежкою в парку Шевченка (з дороги між Арковим мостом та першим мостом Преображенського). Або вiд скульптури Мамая – з дороги до лісу вниз буквально пірнає стежка у бік комплексу «Запорозька Січ». Ідіть нею, і коли праворуч побачите відомі запоріжцям «Три щогли», то вам стежкою саме ліворуч. Вона й виведе до згаданого святилища.

В суспільстві поширюють думку, що стародавня віра нашого народу називається язичництвом. І це означення начебто вже прийнято суспільством, бо так рідновірів називає христосівська церква, звісно, щоб принизити своїх опонентів. А через використання цього терміну церквою назва перейшла в науковий обіг разом із словом "поганство". З'явилася думка, що й поганство дуже нам рідне, якось на одному із білоруських сайтів побачили: "Вітаємо вас браття поганці!". Де в нашій стародавній рідновірській літературі написано, що наш народ називав свою віру "язичництвом" чи "поганством"? Ніде таке не написано, то за якою логікою ви берете від церкви назву "язичники" чи "поганці" для означення рідновір'я?

На східному березі острова Хортиця виступає у Дніпро масивна скеля Ушвива або Ушва. На ній зараз стоїть міст Преображенського. А поруч, трохи північніше, є невеличка балка з такою ж назвою.

Краєзнавці нічого кращого не придумали і пояснили походження назви від того, що козаки на прибережних каміннях "воші ганяли", тобто прали білизну.

В природі все співає, принаймні те, що подає голос і те, що можемо почути. Людина, як вища істота, наситила пісню змістом і через неї ми передаємо свої емоції журби, радості, кохання, славлення...

Будь-який обряд має проходити супроводження співом, а ще краще у супроводі музичних інструментів, танців. Це звеличує саму дію, у вібраціях відчуваємо розчинення в просторі, тобто в божественній сутності.

Давня волхівська наука у Велесовій книзі нам також нагадує за нашу пісню, надаючи їй духовного змісту із зверненням до Бога. А Бог для нас – то Природа навколо, і її сприймаємо через мітологічні образи:

Мова піде про міти навколо Святополка Володимировича або Святополка Ярополчича, прозваного Святополком Окаянним. Літопис нам повідомляє, чому Святополк числився за двома батьками, бо князь Володимир, вбивши свого брата Ярополка "став жити з жоною брата, грекинею, а була вона вагітна. Від неї він і родив Святополка. А від гріховного коріння – лихий плід буває. Тому, що була раніше мати його черницею, а, по друге, [оскільки] Володимир жив з нею, не одружившись, то був він плодом перелюбства. Тим-то й отець його не любив, бо був він від двох батьків: од Ярополка і від Володимира." [5, 46].