Зі стародавніх часів дуб вважається священним деревом. Він часто опиняється в центрі світотворчості. Навколо нього відбувають різні мітологічні події.

У степовій частині України не часто зустрічаються ці дерева, південний кордон розповсюдження дуба звичайного (черешчатого), до якого належать і запорозькі дуби, збігається з лінією, що відділяє лісостеп від власне степу. Але вздовж Дніпра і прилеглих річках ці велетні ростуть і зараз. Тут з давніх часів буяли могутні дубові ліси.

Можливо подорожуючи Дніпром було за честь посадовити дуб в священному місці, особливо на Хортиці. За підрахунками Івана Петерса, лісничого колонії менонітів, в 1857 році на острові ще росло, серед інших цінних порід дерев, 49 тисяч дубів [3, 101].

Одним із суттєвих елементів культурної спадщини в Україні є збереження світоглядних основ наших предків, які формують сучасне життя нашого народу. Для нас важливо визначити, що є нашою самобутністю, а що є привнесеним із чужини.

Звісно всі народи світу мали культурний взаємообмін, це стосувалося і світоглядних основ. Щось вкоренилося на нашій землі і придбало національний характер, а щось досі тяготить і виносить нашу духовну і матеріальну силу на чужину. Тому ми маємо бути зацікавленими у формуванні виключно рідних святощів, що духовно збагачують наш народ.

На самобутність народу впливало все, що його оточувало: історія, місце проживання, звичаї, промисли, побут, творчість, мова... Все це формує особливості національної віри.

Наш народ має свій шлях духовного життя. На самобутність народу впливало все, що його оточувало: історія, місце проживання, звичаї, промисли, побут, творчість, мова... Все це формує особливості національної віри. 

У своїй основі світоглядні погляди людей та мітологія досить близькі, але мають відмінності у віровченнях, які склалися через різне тлумачення побаченого. Найголовніше, що відрізняє ту чи іншу віру – це формування спільноти однодумців, що під однією ідеєю прокладають собі життя. Тому для кожного народу, що створив собі державу (або прагне створити) важливо сформувати національну ідею, щоб вона працювала на благо державної спільноти. 

Держава має бути зацікавленою у формуванні своєї Національної Віри, яка допоможе її сповідникам знайти своє місце, як серед Природи, так і серед Спільноти. Така Віра підсилиться, якщо вона буде спрямована на ушанування рідних святинь і єдиного обраного народу на своїй Богом даній Землі. 

Чи ви бували на Юрмі, на світанку? Ні? О-о! Розповім, краплинку терпіння. 

Десь,на Малосмілянці, відстояв третю стражу гребенястий голосистий сторож. Темно… тихо… 

– Та спи ще! Чого тебе знесло? – невдоволено скрипить внутрішня згорблена стара. – Відчепися! Не займай! –огризається мале дівча. 

Навшпиньки, щоб не побудити своїх, виходжу на балкон. Зорі ще мерехтять у коловороті всесвіту. – Спить-спить? – Спить-спить! – носяться по пшениці перепілки. Одягаюсь, спускаюсь сходами вниз. 

Дріма місто, натомившись після денної спеки, відпочива, овіяне прохолодою дбайливого непосиди Опівнічника. Йду. Безкінечні паралелі колії відливають сріблом, здається десь та-ам-та-ам, все ж зустрінуться. За ними, ще тремтять повіки приватних хатин, і видиться їм, у снах сміх, веселощі і радість господарів. М’яка підошва взуття, простую по вуличках, так не хочеться тривожити сон. Спить передмістя і видиться, що в забутті щасливе. Вуглове подвір’я.

Сучасні обряди Вінчання зберігають давні традиції і відображають світоглядні погляди народу. Певні відмінності у весільних обрядах та піснях носять місцевий відтінок. Даний обряд увібрав у себе основні дії від сватання і до того часу поки молода зайде до двору молодого. Зазвичай такі дії в давнину проводилися в домашніх умовах і тривали кілька тижнів.