В народній і церковній традиції 6 грудня поминають Миколу Зимового. Микола тотожний Велесу і Діду Морозу, який у червоному одязі із торбинкою дарунків мандрує від оселі до оселі. За Скуратівським всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали миколаївськими святами. Вважалося, що з Миколою остаточно приходить Зима: "Хвали зиму після Миколи". [4, 224].

Як пише Василь Скуратівський, Сава – свято 5 грудня для пошлюблених. У тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли жартівливий обряд “похорону Савки”. Збиралися переважно родичі й сусіди, щоб ушанувати іменинника: “Як був Сава, казали з цього приводу, – то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці”. Винуватця події садили на ослін і гутали, приспівуючи:

У день Варвари 4 грудня готували пироги, тобто вареники, які є символом Бога Місяця. За повір’ям у цей день не можна прати, білити і глину місити, а тільки вишивати і прясти. Вважається, що вишивати навчила людей Варвара. Гадання на Варвару по вариці відоме у сербів, при цьому здуття на каші означало майбутній врожай, а тріщини – поганий врожай і смерть.

“Свята Варвара ночі увірвала, дня доточила” – так кажуть у народі. Докія Гуменна припускає, що вона управляла космічними силами і може ніч увірвати, а дня приточити, виглядає, що це щось дуже величне. Образ із Всесвіту. Цей образ підтверджується такою лірницькою піснею:

Всім відома ведична легенда про перемогу Індри над Змієм Врітрою цілком могла сформуватися на теренах Запорожжя. Тому є підтвердженням легенди і образи стародавніх героїв, що збереглися на острові Хортиця і околицях від Лисої Гори (с. Лисогорка) до Дніпрових Порогів. [5, 121-123]. З черепа Врітри Індра змайстрував собі чашу, а тіло його розітнув навпіл: одна частина його, створена з соми, піднесена на небеса й стала Місяцем, через що Місяць має другу назву Сома. А друга, демонічна, нечиста, стала невід'ємною часткою всіх живих істот – їхнім животом, шлунком. [4, 157].

Опісля перемоги Андрою (Індрою) змія Воротаря (Врітри) і подолання Врат Калити (перепони до жіночого лона-двору), Старий Змій має померти, натомість відроджується Новий. Оцим новим і є На-ум.

Свято напередодні Андрія (Ондери, Андри, Індри – це Бог різних народів) називається Калита. Іноді Калитою називають безпосередньо свято Андрія. Археолог і письменник Юрій Шилов пояснює ім’я Бога Індри як «ядро». Середній зуб Триглава в нижній частині означається ядром-яйцем, а верхня частина – це перо (Перун). Тобто Індра – це нижній Перун. Про це каже й Велесова Книга: "Се бо Ондера маємо, який є інший Перунець... І се віну одвержимо до них і речемо, яко вергунець Ондер упаде до нас і зростить віна і злаки ті. І се маємо справді їсти хліби свої.." [1, ВК,30]. Бог Індра передав зброю Перуну [1, ВК,6г].